Путін і День бабака

Це третя частина довгочиту від ЦДБС “ПРОМЕТЕЙ” про чинного російського диктатора. Перша частина доступна тут: Володимир Путін: від диктатора до узурпатора. Досвід двох перших каденцій. Другу читайте тут: В.П.: піти, щоб повернутися.

 

Бабак вилазить із нірки, але не віщує весну

Починаючи з 2012 року в російській політиці зародилася традиція відзначати своєрідний “День бабака”. Щоправда, в ролі кумедної тваринки виступає Володимир Путін (далі – В.П.), що одного дня вилазить із нірки, аби потішити російський народ власною особою та новими обіцянками, а потім знову сховатися у безпечне місце.

Черговий “День бабака” в РФ

Свідками чергового “Дня бабака” навесні 2018 року стали 5 тисяч запрошених гостей і ще мільйони перед екранами. Камери слідкують за кожним рухом нового-старого президента. Йому вже немало років, тому спринтерську відстань від робочого кабінету до кремлівського палацу він долає на непристойно дорогому пафосному Aurus (розробка обійшлася платникам податків у понад 12 млрд руб). Церемонія має викликати благоговіння у присутніх, яких покликали стати німими свідками де-факто “коронації”.

Єдиним, хто цього дня проявив характер, став прапор над Кремлем, який не піднявся на догоду диктатору. Солдатики було кинулись виправляти конфуз, камери швидко змінили фокус, але інцидент вже побачили мільйони, відзначивши в цьому черговий недобрий символізм. Бабак намагається демонструвати великодушність, навіть заграє з натовпом, фотографується, тисне руки. А далі швидко поспішає до своєї нірки, де йому вже так багато років затишно й спокійно. Для тисячів запрошених віпів це означає, що звичного банкету за бюджетні гроші цього разу не буде. Гості, не знімаючи масок урочистості, повільно роз`їжджаються столичними ресторанами.

Бабак і цього разу не віщує прихід весни для країни, що давно тоне в насильстві. Традиційні обіцянки “поважати та охороняти”, “дотримуватись і захищати”, “вірно служити” монотонно розбиваються об мури Кремля.

Тим часом не всі радіють черговому помазанню Бабака. Невгамовний і поки живий опозиціонер Навальний закликає громадян (не тих що “народ”) вийти на акцію “Він нам не цар”. Заклик чують не лише в столиці, а й навіть у далеких Челябінську, Якутську… Відповідь влади як завжди жорстока – арешти, затримання, побиття. У рамках відродження “духовних скрєп” цього разу до “правоохоронців” долучились навіть казаки, застосовуючи пасторальні нагайки. У підсумку затримують більше ніж 1600 осіб, серед яких і сам Навальний.

 

Гроші, боротьба з “павутиною” та Україна

Літо 2018 року в Росії стає по-справжньому спекотним. На фоні заяв влади про економічні досягнення, як грім серед ясного неба з’являється законопроєкт про збільшення пенсійного віку. Населення виходить на акції протесту по всій країні. В.П. непохитний і пробує заспокоїти підданих. Однак звернення диктатора до протестувальників виявилось не досить, тому він мовчки спостерігає за впевненим таненням власного рейтингу.

Саме в цей час гроші потрібні Кремлю як ніколи, адже проведення чемпіонату світу з футболу влітку 2018 року висмоктало з бюджету шалені 883 млрд рублів. Росія традиційно пишається рекордами, тому і цього разу мала б хизуватися проведенням найдорожчого чемпіонату в історії. Заради такого навіть регіональним бюджетам доводиться затягнути пояси та поставити на паузу низку соціальних програм. У час, коли росіяни радіють успіхам своїх футболістів, друзі Кремля продовжують рахувати мільйони, відмиті під час організації чемпіонату.

У 2019 році російська влада кидає новий виклик Всесвітній павутині – тепер це закони про фейкові новини та неповагу до влади, а також про “суверенний інтернет”. Нові норми дозволяють блокування інтернет-ресурсів за “не шанобливі” ремарки про владу. Ідея “суверенного рунету” передбачає перехід російського сегмента мережі під контроль Роскомнадзору в разі атаки “недружніх” держав. Тож Кремль все гучніше декларує бажання отримати повний контроль над обміном інформацією як у Росії, так і за її кордонами, що як відомо, “ніде не закінчуються”. Сам диктатор неодноразово підкреслює, що не користується інтернетом, це начебто “спецпроєкт ЦРУ”.

У квітні 2019 року Кремль уважно спостерігає за президентськими виборами в Україні. Петра Порошенка, який вже встиг стати особистим ворогом В.П., змінює “темна конячка” в особі Володимира Зеленського. Росія визнає результати виборів, а В.П. оголошує про готовність до відновлення взаємовідносин “у повному обсязі”. Солодкі слова диктатора одразу ж тонуть у діжці дьогтю, якою став новий закон РФ про спрощену процедуру отримання російського громадянства для жителів підконтрольних Москві квазіреспублік на Донбасі.

 

Проєкт “самозбереження”: зміни до конституції та “обнулення” строків

Так вже історично склалося, що однією з улюблених забав диктаторів є переписування законів, зокрема конституцій. Нехитрі маніпуляції зводять усі можливі закони до волі самого диктатора, знецінюючи їх до вартості паперу, на якому друкуються. На початку 2020 року В.П. виступає з щорічним зверненням до Федеральних зборів, де наприкінці своєї довгої промови розбурхує слухачів заявою про необхідність чергових змін до багатостраждальної конституції. Ще не затихло відлуння промов диктатора, а відповідні поправки вже внесені та проголосовані Думою.

“Обнулення” строків як царський подарунок диктатору

Політичні оглядачі майже одностайні в думці, що запропоновані зміни до основного закону мають на меті забезпечити В.П. запасні варіанти “самозбереження” на майбутнє – зокрема після завершення каденції у 2024 році.

Нові правила гри від Кремля передбачають посилення ролі парламенту в процесі формування уряду. Це відтак підсилює позицію спікера та голови парламентської більшості, яким може потенційно розглядати себе В.П. після президентства.

Ще одним “рятівним колом” для диктатора має стати закріплення статусу Державної ради, яка з дорадчого органу при президентові перетворювалася на “політичну машину” з координації дій гілок влади та визначення головних напрямів внутрішньої та зовнішньої політики. Відповідно В.П. має усі шанси очолити Держраду в майбутньому.

Для ще більшої “суверенності” зміни до конституції встановлюють верховенство російського законодавства над нормами міжнародного права. Крім того, президенту надають повноваження відправляти у відставку суддів вищих судів, порушуючи цим недоторканість судової системи.

Не забув диктатор і про маленьку “підніжку” своїм потенційним конкурентам на президентських виборах – тепер це закріплення вимоги безперервного проживання в Росії не менше 25 років поспіль (спеціально для опозиціонерів типу Ходорковського, які заради збереження життя та свободи змушені виїхати з РФ).

Друге читання поправок готує черговий царський подарунок В.П. – обнулення строків його президентства. Кричуща наруга над правом дружно схвалена парламентом. Окремі депутати йдуть далі, й закликають взагалі прибрати з конституції норму, що обмежує кількість строків президента. Реакція на таку запопадливість збоку В.П. стримана – він не наполягає. І це не дивно, адже обнулення строків і так дає йому можливість правити до 2036 року, до глибокої старості. Як приємний бонус, В.П. гарантує собі недоторканість і титул сенатора.

Для остаточного ухвалення поправок влада винаходить процедуру “загальноросійського голосування”, чим повністю ігнорує чіткі вимоги закону про необхідність проведення Конституційних зборів і референдуму. Через епідемію COVID-19 голосування триває довгих 7 днів. При цьому допуск спостерігачів, нібито через протиепідеміологічні заходи, сильно обмежений. Подекуди дільниці для голосування розміщуються на прибудинкових лавах і багажниках машин.

Пожвавлення політичного життя у РФ на початку 2020 року також викликає відставка уряду Д.М. (розуміємо, що читач вже забув про існування цього персонажа оповіді, тож нагадуємо – Дмитра Медведєва). У кремлівських коридорах ходять чутки про кінець тандему В.П.-Д.М., відхід “НеДімона” з публічної політики.

 

Епідемія російської влади

Головним викликом для нового уряду на чолі з Мішустіним стає епідемія COVID-19, яка впевнено крокує по РФ. Пандемія загрожує головним планам Кремля – голосуванню за зміни до конституції та відзначенню чергової річниці перемоги у Другій світовій війні. Друга подія за роки диктаторства В.П. набуває в РФ прямо релігійного змісту.

Всіляко заперечуючи загрозливі темпи поширення хвороби в Росії, Кремль все ж змушений шукати компроміси та перенести на пізніший час парад перемоги. Влада намагається демонструвати впевненість і спокій: 13 тисяч солдатів крокують площею, на трибуні сам В.П. в оточенні ветеранів. Пізніше у пресу просочується інформація про тривалий спецкарантин, який змушені відбути літні люди заради сумнівного задоволення посидіти поряд із диктатором.

Насправді коронавірус загняє В.П. у глибоке підпілля. Аби отримати “доступ до тіла”, російська еліта тижнями просиджує під найсуворішим карантином. Вихід диктатора “в народ” здійснюється за безпрецедентних заходів безпеки, від чого сам народ впадає у зневіру.

Коронавірусне підпілля ВП

Восени 2020 року епідеміологічна ситуація стає критичною: лікарні та морги переповнені, не вистачає кисню для ШВЛ, багатогодинні черги до томографів, тотальний дефіцит ліків. Починає гостро відчуватися нестача лікарів і медперсоналу, частина з яких звільняється через навантаження й відсутність обіцяних владою виплат. Хворі годинами чекають на “швидку”, щоб потім стати її заручниками – в лікарнях відсутні вільні місця. Госпіталізація не гарантує хворому, що йому так само довго не доведеться пролежати у черзі в лікарняних коридорах.

Ковідна паніка різко збільшує попит на противірусні препарати, спричиняючи їх дефіцит. Держава лише ускладнює ситуацію, запровадивши з липня 2020 року спеціальне маркування ліків, без якого вони не можуть реалізовуватися. Постійні збої в системі маркування ускладнюють і без того перевантажену фармацевтичну логістику, стимулюючи чорний ринок ліків.

Режим намагається знайти для себе вигоди з ситуації, що склалася. Наприкінці 2020 року Росія, вслід за Китаєм, оголошує про початок щеплення населення вакцинами власного виробництва. При цьому світова медична спільнота висловлює недовіру російським препаратим, розробка й випробування яких проводилась із явним порушенням усталених процедур.

Попри оптимістичні очікування Москви, темпи вакцинації, через тотальну недовіру росіян, не перевищують 0.1% населення на добу в першому кварталі 2021 року. Російська влада, вимагаючи прискорення щеплень, на початок 2021 року забезпечує вакцинами лише 25% регіонів РФ. За оцінками “Forbes”, ситуація провальна.

Все це не завадить Росії оголосити свій “Спутник-V” найкращою вакциною проти коронавірусу та намагатися агресивно просувати її на зовнішні ринки, одночасно розповсюджуючи брудні наклепи на справжніх лідерів галузі.

 

“Новичок” і “скажений принтер” – слова 2020 року в РФ

Не відомо, якою вакциною був щеплений Навальний, але у серпні 2020 року він опиняється у стані коми в лікарні Омська. Місцеві лікарі розводять руками та кажуть про “порушення обміну речовин”. Для транспортування хворого до Німеччини дружині опозиційного політика доводиться благати дозволу самого В.П. Німецькі лікарі швидко діагностують отруєння бойовою речовиною сімейства “Новичок”. Журналісти доводять факт стеження за політиком протягом щонайменше останніх трьох років, а Навальний публічно називає В.П. замовником свого отруєння. Сам диктатор переводить стрілки на “роботу американських спецслужб” і водночас натякає на готовність “довести справу до кінця”. Далі Кремль висуває опозиціонеру звинувачення у шахрайстві, натякаючи, що краще б йому не повертатися до Росії. Але Навальний не дослухається, після одужання поспішає на батьківщину.

На завершення 2020 року В.П. вирішує потішити себе новорічним подарунком – він вносить на розгляд Думи ряд законів, що повинні суттєво ускладнити становище “іноагентів”, запровадити жорсткіші правила проведення масових заходів і посилити відповідальність за критику дій влади. Для прийняття відповідних актів слухняному парламенту потрібен лише місяць. В історії РФ цей період отримує неофіційну назву “скаженого принтера 2.0”, як рімейк каральної законотворчості в період “болотних” протестів 2012-2013 років.

Нові закони вішають ярлик “іноагента” на медіа, громадські організації без статусу юридичної особи, а нерідко й на звичайних людей, які репостять повідомлення “іноагентів”. При цьому будь-яке надходження коштів з-за кордону дає владі підставу визнавати особу чи організацію “іноагентом”. Серед іншого, “іноагентам” заборонено висування або підтримка кандидатів на виборах. При цьому влада підвищує пильність, надаючи ЦВК та регіональним виборчкомам право блокувати інтернет-ресурси за порушення правил агітації. Заблокованими або оштрафованими можуть бути також ресурси, які, на думку влади, здійснюють “дискримінацію російських ЗМІ”, що прямо стосується ускладнення роботи міжнародних сервісів, таких як YouTube, Twitter та інших.

Зупиніть “скажений принтер”!

Нові правила “політичної гри” мають допомогти Кремлю зберегти контроль над Думою після виборів у 2021 році. Враховуючи стійке падіння рейтингу “Єдиної Росії”, влада заздалегідь готується до масованого застосування адмінресурсу.

Отже, перші три роки після переобрання 2018 року стають для злочинної політики В.П. надпродуктивними. “Законотворчість” Кремля і продовження політики “закручування гайок” перетворюють Росію на “Титанік”. І це судно під керівництвом самовпевненого керманича з постійним прискоренням так само впевнено прямує до катастрофи.

Авторський огляд російської кризи підготував Фома Бурт

Продовження: Путін і День бабака