Портрет середньостатистичного жителя довоєнного Донбасу

Спосіб життя громадян, їх характерні звички, оточення, можливості та побутові проблеми нерідко можуть бути серйозною підставою для розгортання соціально-політичного конфлікту. Нині видається важливим з’ясувати, чи були такі підстави у жителів Донбасу. Для цього об’єднаємо середні статистичні показники по Донецькій та Луганській областях за 2013 рікi та спробуємо з’ясувати характерні особливості життя в регіоні.

Отже, середньостатистичний житель довоєнного Донбасу

народився на території України:

абсолютна більшість (бл.75%) − на території Донецької і Луганської областей, бл.9,5 % у інших областях України;

мав доступ до здобуття професійної освіти

(у 2013 р. лише в регіоні налічувалося 189 професійно-технічних навчальних закладів і 107 ВНЗ);

проживав у міському поселенні

(всього 88,7% населення супроти 11,3%, що живуть у сільській місцевості);

середнім віком 42 роки

(середній вік чоловіка − 39, а жінки – 45 років)
жив зі сім’єю, що складалася з 2-3 осіб
(середній розмір домогосподарства − 2,39 осіб)
не мав дітей або виховував 1 дитину
(сумарний коефіцієнт народжуваності на одну жінку − 1,3; частка домогосподарств без дітей – бл.64,4%);

мав можливість відводити дитину до:

дошкільного навчального закладу (всього у регіоні у 2013 р. таких 1756) або
школи (всього у регіоні 1805 загальноосвітніх навчальних закладів);

економічно активний, отримував грошові надходження у вигляді:

оплати праці (кожен другий), пенсії, стипендії, соціальної допомоги (кожен третій). І лише троє зі ста мали доходи від підприємницької діяльності;

витрачав переважно на продовольчі товари

(на продукти харчування витрачав бл. 50,2% доходів, на алкогольні напої та тютюнові вироби – 4,2%; для порівняння на культуру і відпочинок  2,2%, на освіту − 0,8%);

споживав на місяць:

в середньому 21 яйце, 6кг м’яса, 20,1кг молочних продуктів, 1,7кг риби, 3,1кг цукру, 1,8кг рослинних жирів, 6,2кг картоплі, 8,7кг овочів, 4кг фруктів та горіхів; 8,7кг хліба;

мав телевізор, мобільний телефон, пральну машину, холодильник, порохотяг
(при цьому лише кожен третій мав персональний комп’ютер; кожен четвертий – велосипед; кожен шостий  автомобіль);

користувався переважно автобусами і залізничним транспортом

(рідше тролейбусами і трамваями, практично не знав авіа-перельотів);

спостерігав постійні міграції в оточенні

(міграційне скорочення складало від –1787 до -3249 осіб за рік);
споглядав процеси старіння соціуму
(з 1989 р. чисельність населення у віці старше 65 років збільшилась на 18-31% у різних поселеннях регіону);

відчував зростаюче соціальне навантаження

(на 1000 осіб у віці 15-64 роки припадало бл. 411 осіб у віці 0-14 років та старше 65 років);
помирав у віці 70 років
(середня очікувана тривалість життя − 70,3 роки, зокрема 64,9  для чоловіків; 75,5 – для жінок);

найімовірніше помирав від:

хвороб системи кровообігу (бл. 64,7% від загального числа смертей) або
новоутворень (бл. 17,7% смертей у різних поселеннях регіону).