РПЦ в Мордовії та ерзянський храм Вєльмєма

Сьогодні РПЦ є одним з найпотужніших інструментів русифікації корінних народів РФ. Активісти національних рухів часто називають Московську патріархію “паяльною лампою російського шовінізму”.

Однак, так було не завжди. У 1989 р. позиції РПЦ ще не були такими міцними. Крах СРСР відкрив перед колонізованими Москвою народами нові перспективи духовного відродження. Цьому сприяли і надзвичайно слабкі позиції Московської патріархії, зокрема в Мордовії (республіці ерзян та мокшан) – лише 10 парафій станом на 1989 р.

Лідером ерзянського національного руху початку 1990-х років була відома поетеса Марізь Кемаль, яка стала ідеологом концепції «kavto keĺt́ – kavto raśket́» (ерз. «дві мови — два народи»), що заперечувала існування мордовського народу як спільності субетоносів – ерзя та мокша. Марізь Кемаль – організатор громад традиційної релігії ерзян. Цей феномен з’явився після утворення Мордовської єпархії РПЦ (1990). Тоді у ерзянської інтелігенції виникла надія на впровадження ерзянської мови у богослужіннях, на відродження ерзянської ідентичності – бодай в межах РПЦ. Криза цих сподівань радикалізувала віруючих ерзян, стимулювала національну інтелігенцію відновлювати етнічну релігію – релігію бога Інешкіпаза.

Паралельно із відродженням інешкіпазії в Мордовії з’явилась Мокшано-ерзянська євангельсько-лютеранська церква.

Наприкінці 1980-х талановитий ерзянський художник-етнофутурист Андрєй Альошкін переїхав до Ленінграду. Тут він створив серію картин, у яких намагався розкрити сутність древніх вірувань народів ерзя та мокша. Талановиті роботи митця помічає лютеранський пастор Арво Сурво – лідер релігійного відродження інгерманландських фінів. Сурво навертає Альошкіна у лютеранство.

Після повернення з Ленінграду до Саранська Альошкін здобуває всенародне визнання. Його обирають головою Спілки художників Мордовії, він стає одним із лідерів Товариства вивчення фіно-угорської культури. Відомий художник переконує кількох представників саранської інтелігенції у тому, що майбутнє християнства у Мордовії пов’язано з лютеранством. У 1991 р. формується громада «Мордовської християнської церкви у викладі доктора Мартіна Лютера». Активісти домагаються виділення земельної ділянки для будівництва храму, Арво Сурво відправляє перші богослужіння, а лютерани Фінляндії обіцяють фінансову допомогу. Першим кліриком нової церкви стає брат художника Алєксєй. Однак, невдовзі після реєстрації перед новою церквою постають численні виклики: РПЦ розгортає агресивну інформаційну кампанію проти «фіно-угорського сектантства», а невдовзі і фіни, обурені самодіяльністю ерзян та мокшан, припиняють надавати підтримку. Причиною конфлікту із фінами став принципово різний підхід як до життя церкви, так і до таїнств, що у ній звершувались. Брати Альошкіни відкидали підходи секуляризованого, формального лютеранства. Вони намагались з одного боку сакралізувати життя нової церкви, а з іншого – наблизитись до людей, поєднуючи у служінні як елементи православ’я (зокрема шанування ікон), так і народні звичаї (ерзянський та мокшанський національний одяг, співи тощо).

Зрештою, лютеранство залишило помітний слід в новітній історії народів ерзя та мокша. Дотепер на території Ерзяно-Мокшанії діє кілька парафій, що перебувають у складі Євангельсько-лютеранської церкви Інгрії. Одна з них – Євангельсько-лютеранська християнська парафія “Вєльмєма” (ерзя. Воскресіння) діє і досі, не зважаючи на спротив РПЦ. Служби і проповідь в церкві Вєльмєма ведуться російською та ерзянською мовами. Парафіянами церкви – ерзя, мокша, росіяни, а також представники інших національностей.

Пропонуємо переглянути унікальне відео – богослужіння на парафії “Вєльмєма”, 1992 р. В кадр потрапив один з найвідоміших діячів ерзянського національного руху – Йовлань Оло. На початку 2002 року Оло став жертвою гострої інфекційної хвороби, яка призвела до смерті в міській лікарні Саранська 29 серпня того ж року. За місяць до смерті, у лікарняній палаті, зустрівся з українським фіно-угористом Ростиславом Мартинюком, який передав для хворого митця ювілейні поштівки «Stepan Ěrzä», випущені в Києві.

Відео: https://cutt.ly/Zt54xky

Павло Подобєд, аналітик ЦДБС “Прометей”