HomeТематикаРосійська кризаАНОНС: заходи, присвячені проблемам народів Росії

АНОНС: заходи, присвячені проблемам народів Росії

  • 13 Квітня, 2019
  • Posted by: East office
  • Categories: Події, Російська криза, Тематика
Коментарів немає

НАРОДИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ:
МІЖ АСИМІЛЯЦІЄЮ ТА САМОВИЗНАЧЕННЯМ

програма заходу
15 квітня 2019 року
Початок – 13.30

15 квітня 2019 року із 13:30 у Дипломатичній академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС України (Київ, вул. Велика Житомирська, 2) відбудуться заходи, присвячені проблемам народів Росії, які зазнають системного тиску з боку уряду РФ.

Відвідувачі зможуть ознайомитися з виставкою унікальних періодичних видань мовами народів РФ, у тому числі, малочисельних та нині зниклих (експонати з Музею-архіву преси Вахтанга Кіпіані). Це раритетні газети латиницею, кирилицею, арабською графікою, зокрема й такі, що видавалися на території сучасної Росії ще на початку ХХ ст. (найстарішому екземпляру – більше 100 років).

У боротьбі за демократичні свободи, національні права, політичні переконання, в тому числі й відмовляючись визнавати анексію Криму або воювати на Донбасі, активісти національних рухів залишаються в інформаційній ізоляції, вони очікують на міжнародну підтримку та солідарність.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ:

Київ, вул. Велика Житомирська, 2 (Михайлівська площа), ауд. 212,
Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при МЗС України

РЕГЛАМЕНТ РОБОТИ:

13.30 – 14.00 Реєстрація учасників
14.00 – 14.30 Вітальні слова:

Ганна Гопко, Голова Комітету у закордонних справах Верховної Ради України;
Андрій Веселовський, завідувач Центру міжнародних досліджень Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС України, Надзвичайний і Повноважний Посол України;
Микола Княжицький, Голова Комітету культури і духовності Верховної Ради України;
Ростислав Мартинюк, кореспондент газети “Эрзянь Мастор”, медійний експерт;
Сирєсь Боляєнь, голова товариства ерзян України “Erzianj Wal”;
Нафіс Кашапов, татарський політичний емігрант;

14.30 – 14.40 Вахтанг Кіпіані: презентація виставки періодики мовами народів РФ (з колекції Музею-архіву преси)
14.40 – 15.00 Перерва на огляд виставки, кава-брейк
15.00 – 16.45 Експертна дискусія

Теми для обговорення:

  • Російський етнофедералізм: фікція чи перехідна форма?
  • “Ісламізація” Росії – шанс для народів чи нове дихання імперії?
  • Переслідування національних активістів та русифікація народів РФ: як реагувати Україні?

16.45 – 17.00 Підведення підсумків, закриття заходу.

 

ОПИС ВИСТАВКОВОЇ КОЛЕКЦІЇ

Унікальні періодичні видання мовами народів Російської Федерації (у тому числі, малочисельних та нині зниклих) сьогодні знаходяться у зібраннях Музею-архіву преси, а також у приватних колекціях.

Це раритетні газети, друковані латиницею, кирилицею, арабицею, зокрема й такі, що видавалися на території сучасної Росії ще на початку ХХ ст. (найстарішому екземпляру – більше 100 років).

Загалом на виставці представлені видання 20 народів РФ.

Алтайці. Тюркський народ чисельністю близько 80 тис. осіб. Титульний етнос Республіки Алтай (68 814 осіб, що становить 33,9 % населення республіки). У Російській імперії були широко відомі під назвою “алтайські татари”. Розмовляють алтайською мовою, що має північний та південний діалекти. Літературна алтайська ґрунтується на більш поширеному південному діалекті. Понад 80 % алтайців сповідують бурханізм – національну релігію, яка виникла на початку ХХ ст. Поряд із ритуальними та етичними настановами, бурханізм проголошує ідеї, типові для національних рухів. Засновники бурханізму закликали алтайців відкинути “російську релігію” та “російський спосіб життя”, не товаришувати з росіянами, і називати їх не “орус”, а “чичке пут” (алт. “тонконогі”). Частина алтайців сповідує православ’я (10,7 %), шаманізм (5,3 %) та буддизм (2,2 %). Чисельність алтайців в Росії повільно зростає, однак алтайська мова втрачає свої позиції як в Республіці Алтай, так і за її межами.
Газета про культуру алтайського народу “Алтайдыҥ Чолмоны” (алт. “Зірка Алтаю“). Видається з 1922 р. У 1960-х рр. виходила 5 разів на тиждень на чотирьох шпальтах накладом понад 5 тис. екз. У 2017 р. видавалась двічі на тиждень накладом 2 610 екз. У редакції газети працює 25 співробітників. “Алтайдыҥ Чолмоны” має російськомовний додаток, а також раз на місяць видає молодіжний листок. За останніх 5 років наклад газети скоротився на третину. 
Ахвахці. Нахсько-дагестанський андійський народ, який мешкає переважно у Республіці Дагестан. За переписом населення Російської Федерації у 2002 р. були зараховані субетносом аварців. Згідно даних перепису 2010 р., в РФ проживаю 7 930 ахвахців, більшість з яких в Ахвахському районі Дагестану. Сповідують іслам сунітського напрямку. Ахвахська мова розповсюджена в кількох селах Ахвахського (Тад-Магітл, Кванкеро, Логонітл, Куйдаб-Росо та Ізані) і Шамільського (Ратлуб, Цегоб, Тлиануб) районів Дагестану, а також в селі Ахвах-Дере в Азербайджані. Число мовців ахвахською – близько 7 тис. осіб. Виділяють 2 діалекти – північний (Ахвахський район): нижній говір, логонітлійський говір, північно-східний говір, говір з Ахвах-Дере, говір ратлуб; південний (Шамільський район): говори тлиануб і цегоб. У 2000-х рр. розроблений ахвахський алфавіт на основі кирилиці. Однак ще у 1989 р. опублікований переклад Шевченкового “Заповіту“ ахвахською мовою із використанням аварського алфавіту і додаванням одного спеціального графічного знаку. Автор перекладу К. Габолов. У 2007 р. був виданий ахвахсько-російський словник.
Єдина в світі газета ахвахською мовою “Ахвахцы – Ашвадо”. Видається з 2006 р. В газеті публікуються матеріали ахвахською, аварською та російською мовами. Поява “Ахвахцы – Ашвадо” викликала гостру реакцію аварської преси. Низка аварських авторів заявили, що ахвахського народу не існує, а мова ахвахців – лише діалект аварської. Від представників аварської інтелігенції також лунали обвинувачення на адресу редколегії в участі у московських інтригах з метою розділити аварську мову на ахвахську, андійську, каратинську.  
Башкири. Тюркський народ у європейській частині Росії, переважно в регіоні Ідель-Урал (Поволжя). Башкири сповідують іслам сунітського напрямку. За переписом населення 2010 р., в Російській Федерації живе 1 584 554 башкир. Розмовляють башкирською, якою в РФ володіють 1 152 404 осіб, зокрема майже 175 тис. – представники інших національностей. За цією ж російською офіційною статистикою, 14,6 % башкир вважають рідною мовою татарську. Башкири є титульним етносом Республіки Башкортостан, де башкирська мова має статус державної. Башкортостан ухвалив декларацію про державний суверенітет 11 жовтня 1990 р. У проміжку між двома переписами населення (з 2002 р. по 2010 р.) чисельність башкир скоротилась на 88 835 осіб.
Суспільно-політична газета “Ашҡаҙар”. Видавець – Агенція друку та ЗМІ Республіки Башкортостан. Видається з 1990 р. у м. Стерлітамак, періодичність виходу – двічі на тиждень. У перші місяці існування видавалась під назвою “Стәрле таңдары” (“Стерлітамакські зорі”) як башкиромовний додаток до газети “Стерлитамакский рабочий”. З грудня 1990 р. – як окреме видання.  
Буряти. Монгольський народ, що мешкає у Республіці Бурятія, Іркутській області, Забайкальському краї Російської Федерації, у Монголії та Внутрішній Монголії (регіон Китайської Народної Республіки). Буряти сповідують буддизм. За переписом населення 2010 р., у Росії мешкало 461 389 бурятів. Загалом, за оцінками російських вчених, у світі близько 550 тис. бурятів. Їх чисельність в РФ протягом останніх 60 років повільно, але невпинно зростає. Водночас кількість мовців стрімко скорочується і, за різними підрахунками, складає від 318 до 369 тис. Починаючи з 2000 р. бурятська послідовно усувається з навчального процесу, що, за прогнозами вчених, може призвести до повного зникнення мови у 2039 р.
Більшовицька газета “Буряад-Монголой γнэн” (бурят. “Бурятсько-Монгольська правда”), що почала виходити в Читі у грудні 1921 р., з 1923 р. – в Улан-Уде. Друкувалась вертикальним бурят-монгольським шрифтом, що дозволяв нівелювати на письмі відмінності діалектів бурятської мови. У 1931—1938 рр. газета друкувалась латинкою, з 1939 р. -– кирилицею. Максимальний наклад – 8,5 тис. примірників у 1970 р. Газета видається дотепер, бурятською та російською мовою, під назвою “Буряад γнэн”. Серед представників бурятської інтелігенції поширена критика використання кирилиці, яка неточно передає фонетику бурятської мови.
Даргинці. Нахсько-дагестанський народ, один з найчисельніших на Північному Кавказі. Даргинці сповідують іслам сунітського напрямку. За переписом населення 2010 р., в Російській Федерації мешкало понад півмільйона даргинців, з яких в Республіці Дагестан – 490 384 особи. Чисельність даргинців повільно але невпинно зростає. Даргинські мови традиційно вважаються діалектами однієї мови, хоча фактично є групою мов, що досить відмінні між собою. Даргинська на письмі передавалась за допомогою арабської графіки (до 1928 р.), з 1928 по 1938 рр. – латинки, з 1938 – кирилиці. На території Дагестану даргинською здійснюється радіомовлення та видається 6 газет, з яких найпопулярнішою є “Замана”.
“Замана“ (дарг. “Час“) – суспільно-політична газета даргинською мовою, що видається у Дагестані з 1921 р. Наклад – 4000 екз. Є наймасовішою газетою даргинською мовою та однією з наймасовіших газет Дагестану.
Ерзя. Фіно-угорський народ, мешкають у європейській частині Росії, переважно в регіоні Ідель-Урал (Поволжя). Сповідують національну релігію інешкіпазію, християнство (православ’я) та лютеранство. На території Російської Федерації живе 440 000 ерзян. Ерзянською мовою володіють понад 300 тис. осіб. Російська Федерація реалізує політику об’єднання фіно-угорських народів ерзі та мокші в єдиний так званий “мордовський народ”, що, на думку багатьох дослідників, сприяє втраті національної ідентичності як ерзею, так і мокшею. Чисельність ерзян лише з 1920 р. по 2010 р. скоротилась на 1 млн. осіб, насамперед за рахунок русифікації.
“Эрзянь правда” (ерз. “Ерзянська правда”) – республіканська газета ерзянською мовою, що видається в Республіці Мордовія Засновниками є уряд і Державні Збори Мордовії. У газеті публікуються матеріали про соціальні, політичні та економічні події республіки, а також висвітлюються питання мови і культури ерзянського народу. Виходить 1 раз в тиждень на 16 шпальтах формату А3. Тираж 2000 примірників. У 1970-ті рр. тираж складав 7 тис. примірників. Газета виходить з 1921 р. Спочатку називалася “Якстере теште” (“Червона Зірка”) та друкувалася ерзянською і мокшанською мовами. З 1924 р. – тільки ерзянською мовою. Виходила в Москві. У 1930 р. редакція переїхала в Саранськ. У 1931 р. назва газети змінена на “Эрзянь комуна” (“Ерзянська комуна”). Сучасна назва – з 1957 р.
“Эрзянь Мастор” (ерз. “Країна ерзян”) – незалежна громадсько-політична газета, що виходить ерзянською та російською мовами у місті Саранськ (Республіка Мордовія). Періодичність – 2 рази на місяць. Основна тематика: проблеми збереження ерзянської мови та літератури, національна історія, традиційна релігія, політика. Має яскравий антиколоніальний пафос, перебуває у постійній опозиції до державних органів влади Республіки Мордовія. Серед кореспондентів газети – громадяни України (Орест Ткаченко, Ожомасонь Кірдя, Боляєнь Сирєсь). Наклад – 500 екз.
Карели. Фіно-угорський народ, який мешкає переважно в Республіці Карелія, Тверській області Росії та у Східній Фінляндії. Більшість російських карелів – православні християни, серед карелів Фінляндії поширене лютеранство. Вчені оцінюють загальну чисельність карелів у 73 тис. осіб, з яких 60 815 осіб мешкають в Російській Федерації. Карельська мова має три діалекти: власне карельський – найближчий до фінської мови, ліввіковський – поєднує головні риси власне карельського діалекту та низку особливостей вепської мови, людіковський – має сильно виражені риси вепської мови. За останніх 80 років чисельність карелів в Росії зменшилася в 4 рази і продовжує постійно скорочуватися насамперед через асиміляційний тиск. Згідно даних дослідження, проведеного на замовлення компанії Google у 2012 р., карельська мова повністю зникне до 2100 р.
“Vienan Karjala“ (кар. “Біломорська Карелія“) – суспільно-політичне видання, засноване у 1999 р. Законодавчими Зборами та Урядом Республіки Карелія. Друкується власне карельським діалектом карельської мови. Редакція газети розташована у Петрозаводську. Видання пише виключно на фольклорні та культурологічні теми. Наклад 700 екз. “Vienan Karjala“ використовує у своїй роботі латинську графіку, оскільки карельська мова не має статусу державної мови в Республіці Карелія (згідно законодавства РФ лише кирилиця може бути писемністю державної мови суб’єкта федерації).
Комі. Фіно-угорський народ, мешкають в Республіці Комі і декількох районах інших областей у європейській частині Росії. Сповідують православне християнство. Розмовляють комі мовою, яка належить до пермської групи фіно-угорських мов. Комі мова має три діалекти: північний, південний та язвинський. Дані переписів населення за 2002 та 2010 рр. демонструють скорочення чисельності комі: з 293 тис. до 228 тис. Якщо для інших фіно-угорських народів Росії притаманна стрімка асиміляція насамперед за межами національних республік – русифікація комі в РК відбувається навіть швидше, ніж в сусідніх суб’єктах федерації.
“Парма гор” – суспільно-політичне видання Усть-Куломського району Республіки Комі. Перший номер газети з’явився у 1929 р. Виходить тричі на тиждень. Публікує переважно місцеві новини комі мовою. Наклад 3675 екз.
Лакці. Нахсько-дагестанський народ Північного Кавказу. Мешкають переважно у центральній частині Нагірного Дагестану. Сповідують іслам сунітського напрямку. За переписом населення 2010 р. в Російській Федерації проживало 346 149 лакців, з яких 318 589 безпосередньо в Республіці Дагестан. Кулінський та Лакський райони Дагестану є повністю моноетнічними.
Загальноросійська просвітницька газета для мусульман “Ас-Салам“. Видається в м. Махачкала (Республіка Дагестан). Видається одразу дев’ять мовних версій газети. В експозиції представлений номер лакською мовою. На сторінках видання редакція публікує настанови релігійних діячів, новини з життя мусульманської громади, гостро критикує шиїтський напрям ісламу. Газета поширюється у мечетях по всій Росії. Наклад 2800 екз.
Марі. Фіно-угорський народ, мешкають у європейській частині Росії, переважно в регіоні Ідель-Урал (Поволжя). Сповідують марійську національну релігію та православне християнство. Серед марійців досить поширеним явищем є подвійна релігійна ідентичність – прийняття номінального християнства, зі збереженням вірності язичницькій традиції. Розмовляють марійською мовою, яка має два діалекти: гірський, поширений переважно на правому березі Волги (біля Козьмодем’янська) і частково на протилежному її березі, і луковий, поширений виключно на лівому березі. Згідно перепису населення 2010 р., в Російській Федерації жило 547 605 марійців. Для порівняння, ще у 1989 р. марійців в Росії нараховувалось 643 698 осіб. Кількість носіїв марійської мови з 2002 р. по 2010 р. скоротилась на 68 тис. осіб.
Марійська республіканська дитяча газета “Ямде лий” (мар. “Будь готовий!”). Видається з 1933 р. в м. Йошкар-Ола. Тематика видання – пізнавально-розважальна. Газета розрахована на читачів середнього та старшого шкільного віку. Періодичність видання – раз на тиждень. Наклад газети, протягом останніх 10 років, постійно скорочується і у 2018 р. становив 1000 екз.
Мокша. Фіно-угорський народ, мешкають у європейській частині Росії, переважно в регіоні Ідель-Урал (Поволжя). Мокшанська мова, поряд з ерзянською та російською, є державною мовою Республіки Мордовія. Більшість мокшан сповідують православне християнство, однак частина мокші у 1990-х рр. перейшла у лютеранство, частина інтелігенції дотримується національної релігії – мокшань кой. Російською владою здійснюється політика злиття ерзі та мокші в єдиний народ під назвою мордва. Починаючи з 1950-х рр. чисельність мокші в Мордовії та Росії невпинно зменшується. Серед причин: закриття мокшаномовних шкіл, русифікація і “мордовизація”, несприятливі демографічні тенденції. У 1926 р. в СРСР мешкало 392 тис. мокшан, під час перепису населення 2010 р. лише 4 767 осіб назвали себе мокшанами, у той час як мордовю – 744 тис. осіб.
“Мокшонь правда” – остання нині діюча газета мокшанською мовою. Редакція розташована у м. Саранськ, Республіка Мордовія. Видається тричі на тиждень. Історія газети започаткована у 1921 р., коли в Москві виникло ерзянське видання “Якстере теште” (“Червона Зірка”), частина матеріалів якого друкувалася мокшанською мовою. У 1924 р. від ерзянської “Якстере теште” відокремилася мокшанська редакція, яка заснувала газету “Од веле” (мокш. “Нове село”), що виходила спершу у Пензі, згодом – в Саранську. За матеріалами газети “Од веле” готувалися навчальні посібники для мокшанських шкіл. У 1932 р. рішенням Мордовського обкому ВКП(б) газету перейменовано на “Мокшень Правда” (паралельно ерзяномовний офіціоз МАССР отримав назву “Эрзянь Правда”). Наклад газети у 1937 р. – 8 тис. примірників. У 2018 р. – 3 тис. примірників.
Ненці. Самодійський народ на півночі Росії (живуть на узбережжі Північного Льодовитого океану від Кольського півострова до Таймиру). На етнічних землях ненців у Росії функціонують дві національні адміністративні одиниці – Ненецький автономний округ (у складі Архангельської області) і Ямало-Ненецький автономний округ (у складі Тюменської області), раніше функціонував розформований у 2006 р. Долгано-Ненецький АО. Ненці сповідують шаманізм та анімізм, подекуди практикують православне християнство. Розмовляють ненецькою мовою. Традиційно прийнято вирізняти тундровий і лісовий діалект ненецької. У письмовій формі існує головним чином тундровий діалект, носіїв якого набагато більше. Ненці є найчисельнішим з-поміж корінних народів Півночі Росії. Їх кількість повільно збільшується. Станом на 2010 р. в РФ проживало 44 640 ненців. Однак з повільним покращенням демографічної ситуації етнічні ненці стрімко асимілюються в російську культуру та втрачають ненецьку мову. Якщо у 2002 р. нею володіло майже 76 % ненців, то у 2010 р. – лише 49,2 %.
“Няръяна Ӈэрм” – єдина у світі газета ненецькою мовою (видається тундровим діалектом). Почала виходити у 1931 р. в м. Обдорськ (пізніше перейменований на Салехард). Видання висвітлює життя ненецьких громад в Ямало-Ненецькому АО та за його межами. Протягом десятиліть поряд з “Няръяна Ӈэрм” функціонували й інші видання ненецькою мовою, які з часом припинили роботу. Незважаючи на те, що чисельність ненців постійно зростає, наклад газети скорочується і сьогодні становить 800 екз.
Нівхи. Автохтонний народ Приамур’я, острова Сахалін та сусідніх невеликих островів. Мешкають головно вздовж гирла річки Амур і в північній частині острова Сахалін. Нівхи сповідують анімізм. Згідно перепису 2010 р. в РФ проживає 4 652 нівхів (у 2002 р. – 5 162 особи). Найбільша громада нівхів називається “КыхКых” (нівх. “Либідь”). Ця громада живе осібно в селі Некрасівка Сахалінської області, маючи обмаль контактів з великими містами. Такі громади як “КыхКых” є останніми осередками збереження нівхської мови. Кількість мовців за останніх 100 років скоротилась до критичної позначки – 198 носіїв (2010 р.), у той час як в 2002 р. їх було 688. Ключову роль в асиміляції нівхів відіграло їх насильницьке переселення з маленьких прибережних сіл до більших багатонаціональних поселень на початку 1950-х рр. Нівхська мова викладається до 3-го класу в кількох школах Сахалінської області та Хабаровського краю. Однак переважна більшість мовців, станом на 2019 р., — люди 1930-1940-х рр. народження, що створює загрозу цілковитого зникнення мови у найближчі 20-30 років.
“Нифх диф” (нівх. “Нівхське слово”) – єдина у світі газета нівхською мовою. Видається у с. Некрасівка Сахалінської обл. Наклад 250 екз. Оскільки нівхська мова повністю витіснена російською навіть з побутового вжитку – лише кілька людей можуть читати нівхською без допомоги словника. Саме тому всі матеріали в газеті двомовні.
Татари. Тюркський народ, мешкають переважно в регіоні Ідель-Урал (Поволжя), а також в Тюменській та Омській областях РФ. Сповідують іслам сунітського напрямку. За переписом населення 2010 р. в Російській Федерації проживало 5 310 649 татар, або 3,87 % населення. Розмовляють татарською мовою, якою в РФ володіє 5 300 000 осіб, зокрема майже 800 тис. – представники інших національностей. Татари є титульним етносом Республіки Татарстан, де татарська мова має статус державної. Татарстан ухвалив декларацію про державний суверенітет 30 серпня 1990 р. та проголосив державну самостійність 24 жовтня 1991 р. До 1998 р. в республіці видавались незалежні татаромовні ЗМІ, які згодом були закриті під тиском Москви. У проміжку між двома переписами населення (з 2002 по 2010 рр.) чисельність татар скоротилась на 244 000 осіб.
Брошура “Шәһри Болгар” (тат. “Місто Болгар”), видана на початку 1990 р. діячами татарського національного руху Рафісом і Нафісом Кашаповими. У брошурі в простій оповідній формі викладена коротка історія татарської державності, зокрема кривавий похід московського війська Івана Грозного проти Казанського ханства.
Одна з перших татарських газет “Юлдузъ“ (тат. “Зірка“). Видавалась татарською мовою із використанням арабської графіки. Видавець – Ахметхаді Максуді, відомий татарський громадсько-політичний діяч. Маскуді протягом 14 років домагався від царського уряду дозволу на друк татарської газети, і лише революція допомогла реалізувати мрію – у 1906 р. в Казані побачив світ перший випуск “Юлдузъ“, яка невдовзі стала щоденною і найпопулярнішою татарською газетою Російської імперії. Влітку 1914 р. “Юлдузъ“ друкувалась накладом 4 600 примірників. У 1918 р. газета була закрита більшовиками, однак невдовзі, на короткий період, поновила свою роботу на еміграції – в Китаї. В експозиції представлений примірник газети за 17 червня 1908 р.
Радянська татаромовна газета “Алга” (тат. “Вперед”). Публікувала партійний офіціоз та новини Буздяцького району Республіки Башкортостан. Почала видаватися у 1931 р. під назвою “Штурм”, з 1937 р. називалась “Коммунага” (тат. “В комуну”), з 1953 р. – “Алга”. У 1991 р. була перейменована на “Бүздәк яңалыклары” (тат. “Буздяцькі новини”). За радянських часів видавалась татарською мовою, тепер двомовна. 
Ульчі. Малочисельна тунгусо-маньчжурська народність Приамур’я. Ульчі населяють райони нижньої течії Амуру, зокрема, Ульцький район Хабаровського краю РФ. Послуговуються ульцькою мовою, яка тривалий час вважалась діалектом нанайської. З цих причин ульцька не одержала власної писемності в період політики коренізації у 1930-х рр. Писемність ульчів на основі російського алфавіту з’явилась лише у 1989 р. Однак літературна ульцька так і не сформувалась. У 1989 р. в РФ проживало 3 173 ульчів, станом на 2010 р. їх залишилось 2 765 осіб. За останні роки в РФ спостерігається катастрофічне скорочення кількості мовців. У 2010 р. було зафіксовано всього 154 носії мови.
Єдина в світі газета ульцькою мовою “Нани хэсэдин нюрувхэ битхэ”. Видається з 1989 р. як ульцько-російський додаток до газети “Амурский маяк”. Фактично газета є двомовною шпальтою. Наклад “Амурского маяка” – 900 примірників. 
Фіни-інгерманландці. Фіно-угорський народ, мешкає головно в Республіці Карелія, Ленінградській області Росії та в Естонії. Розмовляють східним діалектом фінської мови. Сповідують лютеранство. За переписом населення 2010 р. в Російській Федерації проживало 20 267 фінів-інгерманландців. У результаті війн, репресій та депортацій, за останні 100 років чисельність цього народу скоротилась більш ніж в 5 разів.
Радянська фіномовна газета “Eteenpain” (фін. “Вперед”). Видавалась з 1933 р. в Омську. Під час Північної війни (1700-1721 рр.) значна частина фінів-інгерманландців була переселена царським урядом до Сибіру. Так в Омську та його околицях виникла велика інгерманландська діаспора, для якої у 1930-х рр. радянський уряд видавав пропагандистку пресу фінською мовою. Особливу увагу редакція газети присвячувала антирелігійній пропаганді, адже саме протестантизм був національним хребтом і дороговказом у боротьбі фінів-інгерманландців із комуністичним режимом.
Ханти. Фіно-угорський народ, мешкають у північній частині Західного Сибіру, переважно у Ханти-Мансійському автономному окрузі, а також Ямало-Ненецькому. Чисельність хантів у Російській Федерації складає 30 943 осіб (згідно з даними перепису населення 2010 р.), з яких у ХМАО – 19 068 осіб, в ЯНАО – 9 489 осіб. Писемність хантської мови на основі латиниці створено в середині XIX ст. визначним фінським вченим Матіасом Кастреном. У 1930-их рр. радянським урядом мову переведено на кирилицю. Незважаючи на той факт, що чисельність хантів починаючи з 1991 р. залишається стабільною, – кількість мовців стрімко скорочується: з 13 625 у 1989 р. до 9 600 у 2010 р.
Щотижнева газета про культуру хантів “Ӆух авт” (хант. “Ангальський мис”). Видається шуришкарським діалектом хантської мови, обсяг – 4 шпальти. Перший номер з’явився 6 січня 2001 р. у м. Салехард. Видавець – Департамент внутрішньої політики Ямало-Ненецького АО. Поява газети стала результатом довголітніх і наполегливих звернень хантської інтелігенції до органів влади ЯНАО. Редакція складається з 4 співробітників. Видання не висвітлює суспільно-політичних тем і пише виключно про культуру та побут хантів. Наклад – 1340 екземплярів (2019 р.).
Чеченці. Нахсько-дагестанський народ на Північному Кавказі, корінне населення Чеченської Республіки. Сповідують іслам сунітського напрямку. Розмовляють чеченською мовою. У ХХ ст. чеченці пережили два великих демографічних потрясіння: депортацію 1944 р. та російсько-чеченські війни 1994–1996 і 1999–2009 рр. За переписом населення 2010 р. у Російській Федерації проживало 1 431 360 чеченців, з яких 1 206 551 – у Чечні. Чечня є найбільш моноетнічним суб’єктом РФ: 95,3 % мешканців республіки – чеченці. Також республіка демонструє високі показники народжуваності (як серед чеченців, так і серед місцевої кумицької громади). У світі чеченською мовою розмовляють приблизно півтора мільйона осіб, із них 1,3 млн. – в Росії, решта – у країнах Близького Сходу й Туреччині (нащадки мухаджирів), Грузії (кістинці), Азербайджані, країнах Західної Європи, серед них і сучасні політичні емігранти та біженці.
Радянська чеченомовна газета “Ленинизман байракх” (чеч. “Прапор Ленінізму”). Перший номер вийшов у 1944 р. Друкувала партійний офіціоз та новини Ачхой-Мартановського району Чечено-Інгуської АРСР. У 1990 р. перейменована у газету “Иман”.
Чуваші. Тюркський народ, мешкають у європейській частині Росії, переважно в регіоні Ідель-Урал (Поволжя). Більшість чувашів є православними християнами, однак серед представників інтелігенції поширені також іслам та язичництво. У Російській Федерації мешкає майже 1,5 млн. чувашів, з яких понад 800 тис. – у Республіці Чувашія  (67,7 % населення республіки). Чуваська мова, яка на рівні з російською має статус державної в республіці, є однією з найдавніших сучасних тюркських мов. Однак кількість чувашів невпинно скорочується: лише за період між 2002 та 2010 рр. – на 220 тис. осіб. Ще швидшими темпами зменшується кількість мовців та звужується сфера застосування чуваської мови. Кожен третій чуваш вже не володіє чуваською.
Чуваська газета Башкортостану “Урал сасси“ (чув. “Голос Уралу“). Заснована Парламентом та Урядом Республіки Башкортостан. Видається з 1990 р. як суспільно-політичний тижневик. У 1995 р. наклад газети складав 3 359 примірників, у 2015 р. – 1 350 екз. Редакція газети розташована у м. Белебей , де 12,5 % населення – чуваші.
Якути. Тюркський народ, один з найчисельніших народів Сибіру, корінне населення Республіки Саха (Якутія). Розселені здебільшого в басейні середньої Лени, нижнього Алдану та Вілюю. Переважна більшість якутів сповідують православ’я. За переписом населення 2010 р. в Російській Федерації проживало 478 тис. якутів, їх чисельність повільно зростає. Розмовляють якутською мовою. Протягом століть якутська виконувала роль мови міжетнічної комунікації в Східному Сибіру, тому нею розмовляли (і розмовляють) інші народи регіону – долгани, евени, евенки, юкагіри тощо. Поширеними явищами є білінгвізм і багатомовність – російсько-якутсько-юкагірська, російсько-якутсько-евенкійська тощо. Під час перепису населення 2010 р. понад 90 % якутів заявили, що володіють рідною мовою. До 2018 р. 17 % всіх якутських школярів здобували середню освіту національною мовою. Для порівняння серед башкир цей показник складав 10 %, серед бурятів – 6,5 %.
“Бэлэм Буол” (якут. “Будь готовий”) – якутська дитяча розважальна тижнева газета. Видається з 1936 р. виключно якутською. У 1940 р. припинила використовувати латинську графіку та перейшла на російський алфавіт. У 1941 р. наклад газети складав 8 тис. примірників. У 1988 р. “Бэлэм Буол” починає виходити і російською мовою.